КИРЕ́Я = КЕРЕ́Я

кире́я = кере́я — старовинний верхній довгий суконний одяг у вигляді плаща без рукавів з хутря­ним коміром або з відлогою; кирея була ознакою заможності, певного соціального стану, nop. у пісні: «Уповала, моя мамцю, на кирею, Я ж думала, що я буду попадею»; у козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан. А із яру в киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); І шабля й булава з бунчуками, і горно­стаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками (П. Куліш). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 284.